Як франківці захищають парк біля озера: петиції, толоки та громадськість

Коли забудова загрожує зеленому простору: початок конфлікту

У серпні 2024 року міська рада Франківська проголосувала за початок інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційно-оздоровчого комплексу на комунальній ділянці площею 1,1366 гектара біля озера. Планувалося розмістити там спортзали, басейни, кафе та освітні заклади на території загальною площею близько п'яти тисяч квадратних метрів. Однак рішення влади швидко викликало спротив серед громади.

Частина містян, особливо ветерани, військовослужбовці та їхні родини, наголошували на проблемі: хоча реабілітаційний центр дійсно потрібен місту, його можна розмістити у іншому місці. На думку активістів, безбар'єрний зелений парк із місцями для спокійного відпочинку також може стати частиною реабілітації та місцем для зустрічей ветеранів із сім'ями. Крім того, навколо озера вже зведено значна кількість житлових будинків, а незабудованих територій залишається все менше.

Саме тому новина про можливе будівництво вийшла далеко за межі сусідських чатів і перетворилася на громадський конфлікт, що тривав більше року.

Як громада організувалася проти забудови

Перші дії: петиції та публічні акції

Реакція почалася швидко. У день голосування міськради понад двадцять людей вийшли на протест біля адміністративної будівлі. Після цього активісти організували дві петиції на сайті міськради:

• Петиція про мораторій на будівництво у зеленій зоні
• Петиція на підтримку реабілітаційного центру із облаштуванням території біля озера

Обидві зібрали необхідну кількість голосів, проте інвестиційний конкурс після цього не скасували. Тоді частина франківців розуміла: петицій та дописів у соцмережах буде недостатньо.

Толоки як форма залучення громади

Люди почали регулярно зустрічатися безпосередньо на ділянці. Щонеділі франківці розчищали територію, прибирали сміття й косили траву, показуючи тим самим, що їм ця земля потрібна. За перші два місяці активісти організували:

• Три зустрічі з мешканцями міста
• Чотири толоки на ділянці
• Кілька кінопоказів просто неба

Тактика виявилася ефективною. Регулярна присутність містян демонструвала, що територія не є порожньою землею, яка чекає на інвестора. Люди вкладали в неї власний час і працю, творили на ній культурне життя громади.

«Люди почали здійснювати там толоки, щоб показати, що їм ця ділянка потрібна. Вони готові власноруч привести її до ладу: покосити чагарники, прибрати гілки дерев» — говорив один із координаторів ініціативи.

Результат: скасування конкурсу

Систематична робота громади дала результат. 2 жовтня 2024 року міський голова Руслан Марцінків повідомив про намір скасувати конкурс. Остаточне рішення депутати ухвалили 14 листопада 2024 року — 34 обранці проголосували за скасування інвестиційного конкурсу.

Це була перша велика перемога громадської ініціативи, однак не остаточна. Територія, на якій активісти пропонують створити парк, складалася з кількох ділянок із різним юридичним статусом, і не все питання було вирішено.

Чому скасування конкурсу не вирішило проблему повністю

Складна юридична ситуація зеленої ділянки

Територія, пропонована під парк, охоплює приблизно чотири гектари, але юридично вона розділена на дві частини:

1. Комунальна ділянка (1,18 гектара) — після скасування конкурсу міська рада змінила її цільове призначення на зелені насадження загального користування та передала в постійне користування комунальному підприємству
2. Орендована ділянка (2,82 гектара) — залишається в оренді приватної компанії ТОВ «РВЦ «Гаразд»» до кінця 2032 року

Скасування конкурсу захистило від нової забудови лише комунальну частину. Орендована земля залишається головним предметом суперечки, оскільки договір оренди залишається в силі незалежно від рішень міської ради.

Історія стосунків міста з орендарем

Конфлікт навколо орендованої землі тривав давно. Компанія користувалася цією ділянкою ще до 2011 року, коли сторони уклали договір оренди. Згодом між ними виникли судові спори. У 2020 році вони дійшли мирової угоди: 1,18 гектара повернули місту, а 2,82 гектара передали компанії в оренду на 12 років — до кінця 2032 року.

На момент підготовки матеріалу орендар повідомив, що поки не готовий відмовлятися від ділянки. Серед можливих варіантів вирішення конфлікту міський голова назвав обмін землі або її викуп для суспільних потреб, але остаточної домовленості так і не було досягнуто.

Власне бачення громади: як виглядатиме парк

Залучення архітекторів і мешканців

Скасування конкурсу не зупинило активістів. Вони вирішили підготувати власний ескізний проект, щоб запропонувати місту конкретну альтернативу комерційній забудові. Над проектом на волонтерських засадах працювала команда професійних архітекторів.

Однак активісти розуміли: майбутній вигляд парку не мають визначати лише архітектори та вузьке коло ініціаторів. Тому вони запросили мешканців міста до спільного обговорення.

Воркшоп із громадяниною: як народилися ідеї

23 лютого 2025 року у франківському воркшопі взяло участь понад 50 громадян. Учасників поділили на шість груп, і кожна розробляла свої пропозиції щодо:

• Необхідних зон на території (рекреаційні, меморіальні, спортивні)
• Наповнення кожної зони
• Меморіальної частини для вшанування загиблих захисників

Серед основних пропозицій були:

• Безбар'єрні доріжки для людей з обмеженнями
• Адаптивні тренажери для реабілітації
• Місця для тихого відпочинку
• Дитяча зона
• Простір для громадських подій

Критичною була й вимога зберегти наявні дерева та природний рельєф, не перевантажувати територію новими об'єктами. Архітектор Остап Дольний, який брав участь у обговоренні, наголошував, що парк має поєднувати рекреаційну, меморіальну та реабілітаційну функції.

Комфортний безбар'єрний парк може стати частиною реабілітації військовослужбовців та місцем для спокійних прогулянок біля озера — це основна ідея, яку обстоювала громада й цілком підтримували ветерани й військові, які проходили відновлення.

Ескізний проект на громадських слуханнях

Архітектори опрацювали пропозиції громади й 13 липня 2025 року представили ескізний проект на публічних слуханнях. Громадяни могли залишити коментарі та пропозиції для подальшого доопрацювання.

Проект охоплював усю чотиригектарну територію — і комунальну частину, і землю, яка залишається в оренді. Так ініціатива хотіла показати своє бачення зеленої зони як цілісного простору.

У проекті передбачили:

• Озеро з містками для прогулянок
• Зони тихого відпочинку з лавками та укриттями
• Простір для фізичної активності
• Меморіальну частину для вшанування загиблих
• Мінімум капітальних споруд — максимум природного середовища

Водночас збирали підписи під колективними зверненнями до міської влади та до самого орендаря, намагаючись переконати його в необхідності зберегти зелень.

Діалог із містом: як виглядають переговори сьогодні

Робоча група для пошуку компромісу

Коли орендар заявив, що поки не готовий відмовлятися від землі, міський голова оголосив про створення робочої групи для пошуку компромісу. До її складу мали ввійти активісти, депутати, землевпорядники та юристи.

Перше засідання робочої групи відбулося 10 лютого 2026 року. До складу ввійшли представники міської влади, орендаря та громадської організації «Парк Ветеранів України». Активісти повторили свою позицію: вся зелена територія має залишитися вільною від забудови.

Міський голова визнавав, що без згоди орендаря місто не може змінити цільове призначення землі. Серед можливих варіантів розглядаються обмін ділянки або її викуп для суспільних потреб.

Критично вразлива ситуація

Однак існує серйозна загроза. Забудовник має всі необхідні документи й дозволи для початку будівництва на орендованій ділянці. Формально йому не потрібно чекати на нові рішення міської ради чи завершення переговорів із громадою. Будівельна техніка може з'явитися там будь-якої миті, поки робочі групи проводять засідання, а активісти продовжують публічні кампанії.

Це робить ситуацію критично вразливою для майбутнього більшої частини території — часу для пошуку компромісу може залишатися дедалі менше.

Чому ця історія важлива для всього міста

Модель громадської участі

Історія Парку Ветеранів України показує, як громадянська участь не обмежується однією акцією чи петицією. Мешканці Франківська проходили через цикл дій:

1. Мобілізація — публічні протести й петиції
2. Виховання — толоки й культурні заходи на території
3. Організація — формування громадської організації
4. Проектування — залучення фахівців і розробка власної концепції
5. Переговори — діалог із владою й орендарем

Кожен наступний крок спирався на попередній. Петиції не зупинили конкурс, але створили поле для об'єднання людей. Толоки на території продемонстрували серйозність намірів громади. Власна концепція парку перетворила протест на конкретну пропозицію, яку можна обговорювати з владою й орендарем.

Лекція для інших громад

Франківська ініціатива демонструє, що системна робота важливіша за емоційні всплески. Активісти залучали журналістів, архітекторів, ветеранів, фізичних терапевтів — фахівців, які могли обґрунтувати необхідність збереження зеленої ділянки. Це надало їхній позиції вагомості й професіоналізму.

Водночас вони не забували про прямі дії: толоки, громадські слухання, зустрічі на території — заходи, що дозволяли простому мешканцю долучитися й почути себе частиною більшого руху.

Що дальше: невирішені питання

Станом на 2026 рік, ситуація залишається частково невирішеною. Комунальна ділянка вже перейшла під контроль міста й міста й призначена під зелені насадження. Активісти разом із комунальним підприємством працюють над облаштуванням цієї частини й організацією першої черги робіт.

Однак майбутнє орендованих 2,82 гектара залишається критично невизначеним. Робоча група продовжує засідання, але остаточної домовленості щодо обміну чи викупу землі поки немає. Орендар не поспішає відмовлятися від прибуткової ділянки, а міське бюджет обмежений.

Громада вже досягла багато, но історія Парку Ветеранів України ще не завершилася. Франківцям потрібна подальша наполегливість, щоб остаточно захистити всю зелену зону від забудови та реалізувати своє бачення безбар'єрного парку біля озера.

Висновок прості: коли громада об'єднується, виробляє систему дій, залучає фахівців і не припиняє переговорів, вона може досягти результатів. Але для остаточної перемоги потрібна терпеливість, наполегливість і постійна активність.