Вогнестійкість конструкцій

Типові вимоги до вогнестійкості конструкцій за класами будівель

Що таке вогнестійкість і як її вимірюють

Вогнестійкість — це час у хвилинах, протягом якого конструкція не втрачає несучу здатність і не допускає проходження вогню на іншу сторону. Її визначають у спеціальних лабораторіях під час стандартного випробування в печі при температурі, що зростає за чітким графіком. Результат позначають цифрами: 15, 30, 45, 60, 90, 120 хвилин і більше. Наприклад, «REI 60» означає, що конструкція витримала вогонь 60 хвилин без втрати функцій.

Українські норми вимагають різну вогнестійкість залежно від типу будівлі, висоти та призначення приміщень. Жилі будинки мають суворіші вимоги, ніж невеликі господарські споруди. Типова помилка — вважати, що вогнестійкість залежить лише від матеріалу; насправді це комплекс: матеріал + товщина + конструктивна схема.

Класи вогнестійкості будівель за нормами ДБН

Норми поділяють будівлі на п'ять класів вогнестійкості (I–V). Будівлі I класу (найвищий рівень) — це багатоповерхові житлові будинки, лікарні, школи, де потрібна максимальна надійність. Тут несучі конструкції мають витримувати 120 хвилин і більше. Будівлі II–III класів — це житлові та громадські споруди середньої висоти з вимогами 60–90 хвилин. Будівлі IV–V класів — малоповерхові та невеликі господарські споруди з меншими вимогами (15–45 хвилин).

Кожному класу відповідають конкретні матеріали та конструкції. Наприклад, для I класу потрібні залізобетонні або цегляні несучі стіни товщиною не менше 250–380 мм, а для V класу допускаються дерев'яні конструкції з вогнезахисною обробкою. Типова помилка — змішування вимог: не можна будувати житловий будинок I класу з матеріалів, передбачених для IV класу.

Матеріали та їхня вогнестійкість

Залізобетон — найбільш вогнестійкий матеріал; при правильній товщині та захисті арматури витримує 120+ хвилин. Цегла та газобетон також забезпечують хорошу вогнестійкість (60–120 хвилин залежно від товщини). Дерево, навпаки, горить, але спеціальна вогнезахисна обробка (антипірени) може збільшити час його стійкості до 45–60 хвилин. Сталь швидко втрачає міцність при нагріванні, тому її обов'язково захищають бетоном, цеглою або спеціальними обмазками.

Важливо розуміти: товщина матеріалу впливає на вогнестійкість. Цегляна стіна товщиною 120 мм витримує 30 хвилин, а товщиною 380 мм — 120 хвилин. Типова помилка — економія на товщині конструкцій або пропуск захисту сталевої арматури в залізобетоні, що призводить до передчасного обвалення при пожежі.

Практичне застосування норм при проектуванні

При проектуванні будівлі спочатку визначають її клас вогнестійкості (залежить від типу, висоти, кількості людей). Потім вибирають матеріали та розраховують товщину конструкцій, щоб вони відповідали вимогам. Для залізобетонних конструкцій розраховують захисний шар бетону над арматурою — він запобігає перегріванню сталі. Для дверей, вікон, перегородок використовують вогнестійкі матеріали або спеціальні вогнестійкі вставки.

У проекті мають бути розрахунки вогнестійкості кожної несучої конструкції. Типова помилка — вважати, що вогнестійкість забезпечується лише матеріалом стін, забуваючи про перекриття, колони, дверні отвори та стики. Кожен елемент має відповідати нормам, інакше вся система дає збій.

Корисно знати

• Завжди перевіряйте клас вогнестійкості будівлі в проекті — він визначає всі вимоги до матеріалів та конструкцій.
• Товщина конструкцій має бути розраховна за нормами; економія на товщині стін або перекриттів скорочує час вогнестійкості.
• Для залізобетонних конструкцій критичний захисний шар бетону над арматурою — він запобігає перегріванню сталі при пожежі.
• Дерев'яні конструкції потребують обов'язкової вогнезахисної обробки антипіренами; без неї вогнестійкість мінімальна.
• Перевіряйте вогнестійкість не лише стін, але й перекриттів, колон, дверей та вікон — всі елементи мають відповідати нормам.