Що таке Заземлення
Заземлення — це захисний електричний контур, який з'єднує металеві корпуси приладів і обладнання з землею, щоб у разі несправності небезпечний струм пішов не через людину, а безпечним шляхом у ґрунт. Простіше кажучи: якщо у пральній машині «пробило» фазу на корпус, заземлення не дозволить вас вдарити струмом. Без нього ця ж пральна машина стає потенційно смертельною пасткою.
Як це працює
На практиці заземлення — це провідник (зазвичай жовто-зелений дріт у сучасній проводці), який іде від третього контакту розетки до заземлювального контуру: металевих штирів або пластин, вкопаних у ґрунт поблизу будинку. Коли виникає витік — наприклад, фазний провід торкається металевого корпусу — утворюється коротке замикання через цей провідник. Автоматичний вимикач або УЗО (пристрій захисного відключення) миттєво знеструмлює лінію. Без заземлення той самий корпус просто «стоїть під напругою» і чекає, доки хтось його торкнеться.
У реальному будівництві та ремонті заземлення монтують двома основними способами. Перший — повторне заземлення від щита: підключення PE-шини (від англ. Protective Earth) у розподільному щитку до загального контуру будинку. Другий — окремий заземлювальний контур: кілька металевих електродів, з'єднаних між собою і з щитком мідним або сталевим провідником. Саме тому у сучасних розетках три контакти, а не два: фаза, нуль і земля. Старий радянський стандарт із двома контактами заземлення не передбачав — і це досі є проблемою у нереконструйованих будинках.
На що звертати увагу при виборі
Заземлення критично важливе для будь-якої техніки з металевим корпусом і потужністю понад кілька сотень ват: пральні та посудомийні машини, електроплити, бойлери, верстати, серверне обладнання. Саме для цих пристроїв варто переплатити за якісний монтаж контуру, кабель відповідного перерізу та встановлення УЗО — ці витрати несумірно малі порівняно з наслідками ураження струмом. Типові помилки: використання нульового проводу замість захисного заземлення («занулення» без належного проектування), з'єднання PE-провідника зі звичайним робочим нулем у квартирному щитку без перевірки схеми, а також використання тонкого дроту там, де потрібен більший переріз.
Для маломіцних споживачів — настільних ламп, зарядних пристроїв, невеликої побутової електроніки в пластиковому корпусі — заземлення конструктивно не передбачене і не потрібне: ці пристрої відносяться до класу захисту II (подвійна ізоляція). Переплачувати за «заземлену» розетку у місці, де стоїть лише торшер, немає сенсу. Але якщо ви робите ремонт із нуля — закладіть PE-провідник скрізь: переробляти проводку потім набагато дорожче.
Часті питання
- Чим заземлення відрізняється від занулення?
- Занулення — це підключення корпусу приладу до робочого нульового проводу мережі, а не до окремого захисного контуру в землі. У старих будинках це був поширений «замінник» заземлення. Проблема в тому, що при обриві нуля або певних аварійних ситуаціях корпус приладу може опинитися під повною фазною напругою. Сучасні норми (ПУЕ, ДСТУ) вимагають роздільних PE- і N-провідників (система TN-S або TN-C-S) саме тому, що занулення без належного проектування є небезпечним компромісом, а не повноцінним захистом.
- Чи захищає УЗО без заземлення?
- Частково — так, але не повністю. УЗО (пристрій захисного відключення) реагує на різницю між струмами у фазному і нульовому проводах: якщо частина струму «пішла не туди» (наприклад, через тіло людини), воно вимикає лінію за десятки мілісекунд. Це реальний захист від ураження струмом навіть без заземлення. Але УЗО не захистить від ситуації, коли корпус приладу просто «стоїть під напругою» і людина ще не торкнулася — у цьому разі спрацювання відбудеться вже після контакту. Заземлення ж у поєднанні з автоматом зробить коротке замикання одразу і знеструмить лінію ще до того, як хтось наблизиться. Ідеальний варіант — і заземлення, і УЗО разом.
- Як перевірити, чи є заземлення у моїй квартирі?
- Найнадійніший спосіб — виклик електрика з вимірювальним обладнанням: він перевірить опір заземлювального контуру (нормативне значення — не більше 4 Ом для більшості побутових систем) і цілісність PE-провідника. Простіший побутовий варіант — мультиметр: виміряйте напругу між фазним контактом розетки і заземлювальним (третім) контактом; у справній системі вона буде близькою до напруги між фазою і нулем. Якщо третій контакт взагалі відсутній або «болтається» — заземлення немає. Індикаторні викрутки й прості тестери розеток дають лише орієнтовну відповідь і не замінюють повноцінної перевірки.