Як війна змінила запити до інтер'єру: від виживання до якості життя

Мистецтво як інструмент формування простору

Перший блок вечора розпочався з глибокого питання: чому одні простори залишаються в пам'яті на роки, а інші забуваються миттєво? Цьому присвячена була лекція художника й дослідника, який показав, що справжній вплив простору на людину — це не колір оббивки чи матеріал стін, а атмосфера, яка виникає від їхньої взаємодії.

Якісні матеріали та сучасні технології тепер — скоріше базовий рівень, ніж конкурентна перевага. Той настрій, той досвід, який запам'ятовується, формується через складну взаємодію багатьох елементів. Саме тому мистецтво варто вважати не фінальним декоративним штрихом, а частиною архітектурної концепції з самого початку. Коли артпроєкт закладається в ескіз до того, як стартує дизайн, він перестає бути вторинним і стає органічною частиною простору.

Особливо це актуально для українського контексту, де людство заново відкриває власну культурну ідентичність. Образотворче мистецтво стає найголовнішим інструментом цього вираження. Мистецьке панно може виконувати різні функції залежно від місця: стати домінантою в холі, задавати ритм у коридорі чи формувати загальну атмосферу. У кожному випадку його роль визначена архітектурною стратегією.

Автономність як новий пункт технічного завдання

Одним із найпомітніших зсувів у проєктуванні стала поява автономності як обов'язкової вимоги, а не опціональної функції. Замовники більше не питають, чи потрібна енергонезалежність — вони вже знають, що потрібна, й очікують, що вона буде вбудована органічно, без кабелів і видимих приладів.

Автономність — це не лише резервне живлення. Це дублювання критично важливих систем: вентиляція, освітлення, водопостачання. Навіть після закінчення активних бойових дій ця потреба не зникне — її буде диктувати готовність до стихійних лих та загальна культура безпеки. Архітектори вже не розглядають такі рішення як додаткові витрати, а як необхідну частину якісного проєкту.

Кожен проєкт тепер починається з індивідуального розрахунку. Замовники приходять з власним досвідом відключень світла та води, тому універсальних розв'язань більше не існує. Для одних важливо мінімізувати комунальні витрати, для інших — зберегти природу на ділянці, для третіх — забезпечити автономну роботу без гіперінвестицій.

Гнучкість замість одного сценарію життя

Друга базова зміна в технічних завданнях — це відмова від проєктування «під один сценарій». Життя змінюється надто швидко: молода пара перетворюється на сім'ю з дітьми, комерційний простір змінює функцію. Якщо раніше такий підхід був побажанням, то тепер він став необхідністю.

Архітектори пропонують закладати гнучкість вже в ескіз — щоб простір мав різні варіанти використання, легко трансформувався, масштабувався за необхідністю. Це не означає хаос; це означає продуманий простір, у якому можна жити, потім переживати кризу, потім адаптуватися до нових реальностей.

Прискорення життя, спричинене військовими подіями, змушує замовників думати категоріями варіантів. Сама потреба трансформації простору виникла ще під час пандемії, але війна остаточно закріпила цей підхід як базовий принцип якісної архітектури.

Навіщо архітекторам говорити «ні» клієнтові

Дослідний архітектор розуміє, що часто ТЗ не містить точного переліку всіх потреб. Саме тому його завдання — запропонувати клієнтові те, чого той, можливо, ще не усвідомив, що йому потрібно. Якщо чогось немає в брифі, але фахівець бачить його вагу для проєкту, він повинен озвучити це. Досвід і професійна інтуїція архітектора — це частина послуги, а не додаток до неї.

Безпека як базовий критерій, не додаток

Третій принциповий зсув стосується підходу до безпеки у проєктуванні спальень, вітальні та громадських просторів. Раніше укриття розглядалися як технічні приміщення, відокремлені від основного життя. Сьогодні вони проєктуються як повноцінні житлові простори, які мають змогу трансформуватися.

Гостьова кімната, що на час спокою використовується для відпочинку, за лічені хвилини може перетворитися на захищене укриття. Нижні поверхи набувають популярності не лише через практичність, а й через відчуття захищеності. Квартири першого поверху, які раніше вважалися найменш престижними, тепер мають запит саме тому, що пов'язані з підвальними зонами.

Ця тенденція формує нову культуру цивільної готовності як для житла, так і для громадських просторів. Замовники очікують, що будівля буде мати резервні системи живлення, вентиляції та освітлення — як природно, як наявність ванної кімнати.

П'ять інструментів комфорту в простих умовах

Дизайнер, що спеціалізується на укриттях, вибрав п'ять елементів, які роблять навіть приміщення без природного світла придатним для тривалого перебування:

• Світло: за допомогою сучасних технологій можна змоделювати будь-який спектр, створити умови, наближені до природних
• Якісне повітря: правильна вентиляція впливає як на фізичне здоров'я, так і на психічне
• Відчуття безпеки: матеріали, звукоізоляція, чіткість ходу через приміщення
• Організація простору: людина повинна швидко розуміти геометрію, способи виходу, варіанти руху
• Баланс приватності й спілкування: можливість побути на самоті й водночас не чутися відокремленою від світу

Архітектори й дизайнери можуть безпосередньо впливати на поведінку людей у просторі через ці елементи. Це не маніпуляція — це професійна відповідальність.

Енергонезалежність: від мрії до практичної необхідності

До 2022 року енергонезалежні будинки розглядалися як дослідницький напрямок, конкурсні проєкти, теорія. Фокус був на енергоефективності, а не на енергонезалежності — щоб великий будинок для великої родини коштував як маленька квартира у комунальних платежах.

Від початку повномасштабної агресії ієрархія пріоритетів змінилася. Тепер найкраща система вентиляції — та, яка працює без електрики. Усі попередні досягнення з комфорту і здоров'я залишилися важливими, але на перший план вийшла надійність базових систем.

Сьогодні кожен проєкт починається з індивідуального розрахунку — немає універсальних рішень. Розбудови Україну мають поступатися різні сценарії залежно від регіону, потреб сім'ї, матеріальних можливостей. Одні прагнуть мати панелі на даху, інші вирішують на користь генератора, треті комбінують кілька підходів.

Архітектор і дизайнер: розподіл ролей замість конфліктів

Часте питання: де проходить межа між архітектором і інтер'єрним дизайнером? Хто має останнє слово, якщо вони розходяться в думках?

На практиці це працює просто: завжди є одна людина, яка бачить проєкт від початку і є ключовим гравцем. Вона формує загальну ідею, а команда доопрацьовує як єдиний організм. Конфлікти трапляються рідко, адже обидва фахівці зацікавлені в якісному результаті.

Частіше джерелом розбіжностей є різні правила роботи. Архітектори керуються державними нормами, дизайнери — переважно ергономікою. Ці критерії часто не пов'язані. Виникає парадокс: люди купують квартиру у новобудові, потім дизайнер входить туди й у 80–90% випадків роблять нове планування, хоча архітектор мав на це причини. Якщо мінімальні площі по нормам вже встановлені, то переробляти їх — означає марнувати ресурси.

Коли безпека впливає на ціну квадратного метра

Нижні поверхи стають дорожчими. Панорамні скління втрачають привабливість. Але чи змінює це економіку проєктів?

Тенденція до вибору нижчих поверхів розпочалася ще до 2022 року, однак військові реалії її прискорили. Раніше найбільш престижні й дорогі квартири були на верхніх поверхах з видами. Сьогодні попит перемістився на нижчі рівні, а деякі людини спеціально шукають першого поверху, з доступом до підвалу.

Для забудовника це означає зменшення поверховості, меншу кількість квадратних метрів, нижчу економічну ефективність. Баланс між очікуваннями покупців і комерційною доцільністю став ключовим викликом сучасного будівництва.

Цікаво, що не всі замовники змінили переваги. Деякі продовжують інвестувати в ті самі панорамні вікна та відкриті простори. Одна сім'я витримала обстріл приміщення зі скліяними фасадами, все скління вибило, але вони вирішили відновити конструкцію в такому самому вигляді. Ставлення до ризиків залишається глибоко індивідуальним.

Побутові потреби: від фортець до функціональності

Люди хочуть класно жити, але не будувати фортеці. Вони усвідомлюють, що ракети не літатимуть весь час, коли вони живуть у простору. Розумні замовники не перетворюють кожну кімнату на бункер, а обирають кілька елементів безпеки, які органічно вписуються в інтер'єр.

Подвійні бетонні стіни, які створюють захищену зону всередині помешкання, — популярна практика у Львові та Івано-Франківську. Сейфи стали пріоритетом практично для всіх замовників, причому не лише для документів, а й для зберігання зброї та цінностей.

Щодо оздоблювальних матеріалів, кардинальних змін не сталося. Вибір дуба, каменю чи іншого матеріалу визначають естетичні вподобання. Так само попит на панорамне скління не зник. Натомість помітно змінилося ставлення до резервних сценаріїв: люди дедалі частіше думають про «план Б» — заміський будинок або житло за кордоном.

Естетика після 2022 року: тепло замість холоду

Чи виник власне обличчя інтер'єрів, створених під час військових подій?

Однозначної формальної ознаки немає. Якісна архітектура й дизайн повинні бути поза часом. Лише технічні деталі — дверні замки певного типу, системи освітлення — можуть підказати період, але головних рис, які б одразу впізнавалися, не існує.

Однак змінилися естетичні вподобання замовників. Люди відходять від холодного бетону, скла й гіпермінімалізму в бік теплого, затишного. Навіть ті, хто років п'ять тому мріяв про інтер'єр «усе з нержавійки й бетону», тепер тягнуться до натурального дерева, теплих текстур, світлих поверхень.

Вибір матеріалів став світлішим. Замість темного копченого дуба люди обирають освітлені версії. Простори стали наповненішими денним світлом, більш сприятливими для психіки. Мінімалізм не піде повністю, але його крайні форми скорочуватимуться.

Люди стали сміливішими. Раніше вони думали, що скажуть сусіди, а тепер міркують про те, чого хочуть самі. Це найголовніша зміна в запитах замовників.

Власний спосіб життя замість моди

Ключовий висновок дискусії полягає не в появі нового стилю чи модного тренду. Після 2022 року люди почали значно більше орієнтуватися на власний спосіб життя, а не на чужу думку чи модні журнали.

До цього року багато замовників думали про статус, про те, що «прилично» для їхнього рівня доходу. Військові реалії змусили переосмислити пріоритети. Тепер люди запитують себе: що я справді хочу робити вдома? Як я хочу жити? Це лежить в основі вибору.

Не виник єдиний «стиль воєнного часу». Натомість змінилися критерії, за якими оцінюється простір: безпека, автономність, гнучкість, адаптивність. Крім естетики, функціональності й комфорту, люди додали до списку можливість жити, а не виживати. Простір, який адаптується до непередбачуваних сценаріїв, став нормою.

Характерною ознакою українського інтер'єру 2026 року є не набір декоративних прийомів, а орієнтація на особистісні потреби й досвід власника. Саме це, мабуть, залишиться найдовше.

Роль мистецтва в архітектурній спадщині

Розмова про сучасні виклики архітектури завершилася розмовою про спадщину. Культурний простір формують не лише нові технології й запити, а й люди, чиї роботи визначали професію років тому.

Особистість автора, його бачення, його рука — це всі фактори, які визначають якість простору не менше, ніж новітні матеріали. Архітектуру формують як нові проєкти, так і традиція, на якій вони базуються. Саме тому пам'ять про визначних архітекторів — це не ностальгія, а необхідна частина професійного розвитку.