Судова суперечка за картини Львівського музею в Польщі: що відбувається

Яка суть судового конфлікту навколо картин із Львівського музею

У Польщі розгорається судова battaglia навколо двох творів мистецтва з колекції Львівського історичного музею. Справа розпочалась, коли представники спадкоємців князя Анджея Любомирського подали позов, намагаючись перешкодити поверненню полотен в Україну. Конфлікт виявляє складне питання про культурну спадщину, повоєнне переміщення творів мистецтва та права власності на музейні цінності в умовах інтернаціональних розпорядків.

Картини були евакуйовані на початку повномасштабної російської агресії і переміщені до Польщі задля їх безпеки. Проте тепер родина Любомирських стверджує, що ці твори мали належати їхній колекції й повинні залишитися в Європі замість повернення в Україну.

Які саме картини перебувають у центрі суперечки

Справа стосується двох чітко ідентифікованих творів:

• Портрет Роксолани — олійний портрет XVI століття, створений невідомим автором, що зображує виразну історичну постать
• Портрет юнака — твір авторства Алоїза Рейхана 1850 року, відомого своїми портретними роботами

Експерти оцінили загальну вартість обох полотен приблизно у 150 тисяч злотих, що свідчить про їхню мистецько-історичну вартість. Полотна нині виставлені на експозиції «Пограниччя Європи – зі скарбниці Львівського історичного музею» у Музеї Центрального Помор'я у Слупську (проходить до 18 жовтня 2026 року).

Хто такі спадкоємці Любомирських та їхні претензії

Представники роду Любомирських стверджують, що картини походять із Пшеворської ординації (історичного маєтку) останнього ордината цієї лінії роду. За їхніми словами, вони намагаються повернути родинну мистецьку спадщину, яка була розпорошена внаслідок історичних потрясінь XX століття.

Адвокат спадкоємців Мацей Обрембський заявив, що родина близько десяти років докладає зусиль для повернення мистецької спадщини. На його думку, можливим рішенням було б передання творів на зберігання до майбутнього Музею князів Любомирських при Національному закладі імені Оссолінських у Вроцлаві — проекту, що підтримується в Польщі.

Родина Любомирських прагне повернути мистецьку спадщину своєї династії, але це створює конфлікт з правом України як законного власника музейних цінностей, які були евакуйовані для збереження в умовах збройного конфлікту.

Позиція Львівського історичного музею та України

Львівський історичний музей категорично заявив, що твори входять до державної частини музейного фонду України. Музей підкреслив фундаментальну позицію щодо культурної спадщини:

Історичні процеси переміщення культурних цінностей у XX столітті, зокрема внаслідок рішень радянської влади після Другої світової війни, не можуть ототожнюватися з діями незалежної України чи українських музейних установ.

Музей наголошує, що він є державним зберігачем Музейного фонду України та несе відповідальність за збереження цих цінностей для майбутніх поколінь. Заклад отримав сповіщення про судовий позов 22 липня від польського музею.

Також про ситуацію були повідомлені Міністерство культури України та інші відповідні органи, які стежать за збереженням національної культурної спадщини.

Как Польща офіційно реагує на судові дискусії

Міністерство культури Польщі висловило нейтральну позицію, наголосивши, що питання права власності на культурні цінності вирішуються виключно у судовому порядку відповідно до чинного законодавства обох країн. Це означає, що Варшава не вмішується у судовий процес, залишаючи рішення на розсуд судів.

Музей Центрального Помор'я, де нині експонуються картини, підтвердив, що отримав судові документи 20 липня та аналізує їхній зміст. Музей окремо повідомив про необхідність дотримання всіх правових процедур під час розгляду претензій.

Історія попередніх спроб повернення творів мистецтва

Це вже не перший випадок конфлікту щодо львівських картин у судах Польщі. Подібна ситуація сталася раніше:

1. У 2023–2024 роках проходила виставка «Геній Львова. Львів як осередок мистецтва та його художні колекції» у Королівському замку у Варшаві
2. Представник одного зі спадкоємців подав судовий позов із вимогою забезпечити 12 картин загальною вартістю близько 1,2 млн злотих
3. Королівський замок отримав сповіщення від суду про позов
4. Виставку закрили, а частину картин повернули до Львова

Львівський історичний музей в офіційному повідомленні констатує: «Подібні майнові претензії щодо музейних предметів з українських колекцій різних музеїв, які експонувалися за кордоном, виникають не вперше. У попередніх випадках також здійснювалися спроби через судові механізми перешкодити поверненню українських музейних цінностей. Водночас судові процедури відбувалися відповідно до законодавства, а музейні предмети були повернуті в Україну».

Що потребує розуміння у контексті міжнародного права на культурну спадщину

Конфлікт навколо картин підіймає принципові питання про міжнародне музейне право:

• Право держави на культурні цінності, евакуйовані під час воєнних дій
• Статут творів мистецтва як частини державного музейного фонду
• Історичні претензії приватних осіб на твори, які перебували у публічних колекціях
• Значення судових процедур у розв'язанні культурних спорів
• Баланс між приватними правами на спадщину та національними інтересами держави

Міжнародна практика показує, що коли твори мистецтва входять до державного музейного фонду, вони отримують особливий правовий статус і не можуть розглядатися як звичайне майно, навіть якщо раніше належали приватним особам.

Як розвиватиметься ситуація далі

На даний момент судовий процес перебуває на початковій стадії. Польські суди матимуть розпочати розглядати претензії спадкоємців Любомирських відповідно до польського законодавства з урахуванням прав України як держави, яка евакуювала свою культурну спадщину.

Виставка у Слупську продовжується до 18 жовтня 2026 року, але наявність судової справи створює невизначеність щодо подальшої долі картин. Як показує попередній досвід, музейні цінності перевважно повертаються в Україну після завершення судових розглядів, однак кожна справа має свої особливості.

Львівський історичний музей й українські культурні органи активно відстоюють право України на свою культурну спадщину, посилаючись на міжнародні норми та практику захисту музейних цінностей.

Висновки: що означає цей конфлікт для культурної спадщини

Судова суперечка навколо картин з Львівського музею демонструє складність питання культурної спадщини в умовах воєнних конфліктів та міжнародного функціонування музеїв. З одного боку, історичні претензії родин можуть мати певні підстави, але з іншого — держава має невід'ємне право на культурні цінності, інтегровані до її музейного фонду.

Це не просто судова справа, а питання принципу — якою мірою приватні інтереси можуть переважити над національними цілями збереження культурної спадщини для всього суспільства. Схожі конфлікти будуть розв'язуватися судами, але переважаючою тенденцією залишається повернення музейних цінностей до їхніх законних державних власників.

Слідкуй за розвитком цієї справи — вона матиме значення для розуміння того, як міжнародна спільнота захищає культурну спадщину під час воєнних дій та як розв'язуються конфлікти між приватними претензіями й державними правами на мистецькі цінності.