Чому супермаркети й виробники не можуть домовитись про розподіл ризиків

Сучасний ритейл стоїть перед беспрецедентними викликами. Великі мережі супермаркетів та їхні постачальники опинились у ситуації, де звичні договірні умови більше не працюють. Причина проста — матеріальні втрати від пошкодження товарів на розподільчих центрах досягли критичних обсягів. Натомість замість пошуку справедливого рішення, обидві сторони намагаються перекласти основний тягар видатків одна на одну. Це призводить до напруженості в ділових відносинах і загрожує стабільності всього ланцюга постачань.

Які умови пропонують супермаркети своїм постачальникам

Найбільші роздрібні мережі розіслали виробникам пропозиції про перегляд умов співпраці. Суть змін полягає у поділі фінансових ризиків, пов'язаних з втратою або пошкодженням продукції. Розглянемо детальніше, що саме пропонують найпомітніші учасники ринку.

АТБ: максимальна передача ризиків постачальникам

Мережа АТБ займає найбільш агресивну позицію. Вона пропонує, щоб постачальники взяли на себе всі ризики від матеріальних збитків, незалежно від причини виникнення проблеми. Такий підхід повністю звільняє ритейлера від фінансової відповідальності й перекладає весь тягар на виробників.

Novus та «Сільпо»: модель 50/50

Ці мережі запропонували більш збалансований, але все ж вигідний для себе варіант. При знищенні чи пошкодженні товарів виробники отримають лише 50% від вартості продукції, тоді як другу половину видатків покриє сама роздрібна мережа. Такий розподіл все ж залишає виробників у більш скрутному становищі.

«Фора»: компенсація з пільговими умовами

Ця мережа пропонує альтернативний варіант — замість грошової компенсації виробники можуть замінити знищений товар на новий, але за пільговими цінами. На перший погляд, це звучить справедливо, однак насправді ускладнює логістику й впливає на прибутковість виробників.

Чому виробники опираються змінам

Представники сфери виробництва розумівають, що прийняття нових умов матиме катастрофічні наслідки для їхнього бізнесу. Проблема полягає не лише в розподілі збитків від знищення товарів.

Комплекс невиконуваних вимог

Разом із пропозицією про розподіл ризиків мережі супермаркетів вимагають від постачальників також:

  • компенсації в розмірі 50–100% вартості продукції, знищеної на розподільчих центрах;
  • забезпечення прямих поставок до магазинів, в обхід пошкоджених складських комплексів;
  • збереження діючої системи штрафів за недопоставки;
  • виплати ретробонусів у встановленому розмірі;
  • дотримання тривалих строків розрахунків (30–50 днів після відвантаження).

Таке нагромадження вимог робить умови для виробників практично неприйнятними. Виробники змушені працювати з вкрай обмеженими грошовими потоками й без достатньої компенсації за свої витрати.

Правові та договірні аспекти

За чинним законодавством право власності на товар переходить до ритейлера в момент відвантаження. Це означає, що мережа супермаркетів несе юридичну й матеріальну відповідальність за збереженість товару. Виробник же має право отримати оплату за свою продукцію, але розрахунки відбуваються з затримкою на 30–50 днів.

Намагаючись переклясти ризики на постачальників, ритейлери фактично змінюють юридичні норми у своїх інтересах, залишаючи виробників без правової захисту.

Як реагує влада й що говорять виробники

Представники виробничої сфери неодноразово намагались звернутися до органів влади з метою впливу на позицію великих ритейлерів. Були організовані зустрічі в уряді та Офісі президента, однак жодна з них не дала конкретних результатів.

Страх перед домініюючою позицією супермаркетів

Виробники відкрито кажуть про свої побоювання:

«Якщо хтось один здасться — вони візьмуть його в оборот, а нам скажуть

Часті запитання

Чим обґрунтовують супермаркети свої вимоги до виробників?

Мережі посилаються на критичну ситуацію в галузі й необхідність пошуку збалансованої моделі розподілу надзвичайних ризиків, які не залежать ані від ритейлера, ані від виробника. Однак виробники вбачають у цьому спробу перекласти всю відповідальність на постачальників.

Які права мають виробники за чинним законодавством?

За чинним законодавством право власності на товар переходить до ритейлера в момент відвантаження, що означає, що мережа несе юридичну відповідальність за збереженість товару й мала б компенсувати збитки. Виробник має право отримати оплату за продукцію протягом 30–50 днів.

Як впливатимуть нові умови на ціни для споживачів?

Якщо виробники будуть змушені приймати нові умови або закривати своє виробництво через збитки, то споживачі стануть очевидцями або скорочення асортименту в магазинах, або значного збільшення цін на товари повсякденного попиту.

Чому виробники не погоджуються на 50/50 розподіл?

Виробники розуміють, що розподіл збитків 50/50 разом з іншими вимогами (прямі поставки, штрафи, ретробонуси, довгі розрахунки) робить умови економічно неприйнятними й загрожує їхньому бізнесу.

Який ризик у тому, щоб один виробник погодився на умови?

Виробники побоюються, що якщо один постачальник прийме невигідні умови, то супермаркети почнуть використовувати його як приклад для інших, замінюючи або розриваючи договори з тими, хто відмовляється, що змусить решту виробників погодитись.

Які наслідки конфлікту можуть бути для економіки?

Конфлікт може призвести до скорочення асортименту в магазинах, дефіциту товарів повсякденного попиту, закриття дрібніших виробництв, зростання цін на продукцію й загалом до дестабілізації ланцюга постачань в роздрібній торгівлі.