План стійкості Києва: чому виконується лише на 6% і що перешкоджає модернізації

Актуальна проблема київської енергосистеми

Розвиток інфраструктури столиці — одна з найгостріших проблем сучасного Києва. Незважаючи на значні асигнування та розроблений план дій, темпи модернізації енергетичних мереж залишаються критично низькими. Станом на 2026 рік столиця досягла лише 6% прогресу у виконанні Комплексного плану стійкості, хоча фінансові ресурси виділені й очікують на використання.

Масштаб задачі: скільки коштів передбачено

Комплексний план стійкості столиці передбачає загальне фінансування в розмірі близько 60 мільярдів гривень — більше ніж мільярд доларів США. Цей амбітний проєкт включає:

• Укріплення енергетичної інфраструктури міста
• Модернізацію теплопостачальних систем
• Встановлення нових генеруючих потужностей
• Розвиток резервних мереж водопостачання

На момент затвердження проєкту передбачалося, що міський бюджет покриває 10–23 мільярда гривень видатків, тоді як решта — приблизно 38 мільярдів гривень — мала надійти з державного бюджету.

Де знаходяться вільні грошові кошти

Парадокс ситуації полягає в тому, що ресурси для реалізації плану вже накопичені. На рахунках основного муніципального комунального підприємства, що відповідає за теплопостачання, знаходиться понад 10 мільярдів гривень. Ці кошти накопичувалися та були виділені спеціально для виконання проєктних заходів.

Гроші є на рахунках, але вони не витрачаються. Це не питання фінансування, а питання управління та сміливості прийняття рішень на рівні муніципальної влади.

Ситуація ускладнюється тим, що з початку 2026 року підприємство змогло законтрактувати лише 4,6 мільярда гривень з наявного фонду. До того ж, укладені контракти стосуються в основному закупівель устаткування — зокрема замовлення десяти нових водогрійних котлів обійшлося в 752 мільйони гривень.

Причини затримки: страх перевірок та звинувачень

Експертна оцінка ситуації наводить цікавий висновок щодо механізму зволікання. Представники органів міської влади намагаються уникнути активного видатків коштів, побоюючись подальших перевірок та можливих звинувачень у неправомірному витрачанні бюджетних коштів.

Логіка такого підходу виглядає так: відсутність дії не привертає уваги контролюючих органів, тоді як активна реалізація проєктів неминуче призведе до детальних ревізій та перевірок з боку багатьох інстанцій. Цей психологічний фактор став одним з головних бар'єрів для прискорення важливих для столиці робіт.

• Боязнь кримінальних проваджень унаслідок перевірок
• Побоювання звинувачень у розтраті коштів
• Перестраховка від можливих судових розглядів
• Недостатня прозорість у звітності перед громадськістю

Питання узгодження фінансування з центральним урядом

Взаємодія місцевої влади з держустановами виявилася складнішою, ніж очікувалось. На етапі затвердження плану виникла розбіжність щодо частки державного фінансування. Місто досягло домовленості про паритетне розподілення видатків (по 50% від кожної сторони), однак пізніше центральний уряд переглянув свої зобов'язання.

Урядові структури погодилися фінансувати лише окремі складові проєкту, зокрема одну з ключових теплопередавальних станцій. Це змусило муніципальні органи влади розшукувати альтернативні джерела фінансування — розглядається можливість залучення кредитних коштів від комерційних банків та міжнародних фінансових інституцій.

Залучення позикових коштів як вихід

У відповідь на недофінансування з державного бюджету міська влада розробила альтернативний план залучення капіталу:

1. Кредитування від крупного национального банку у розмірі 2,5 мільярда гривень
2. Позики від міжнародних розвиткових організацій (приблизно 50 мільйонів євро)
3. Перегляд графіка реалізації проєктів з розтяганням на більш тривалий період

Залучення позикових коштів збільшує майбутній борг столиці, але дозволяє продовжити реалізацію критично важливих для безпеки та комфорту киян проєктів.

Прозорість та звітність перед громадськістю

Важливим аспектом проблеми є недостатня комунікація міської влади з киянами щодо видатків та результатів. За чотири роки реалізації планів розвитку столиці громадськість не отримала жодного комплексного публічного звіту про те, як витрачалися муніципальні кошти і які результати були досягнуті.

Така закритість робить неможливим громадський контроль над дотриманням встановлених норм, що, у свою чергу, стимулює як опасність корупційних ризиків, так і невпевненість громадян у доцільності масштабних асигнувань.

Без регулярних публічних звітів та прозорості видатків неможливо побудувати довіру суспільства до великих інфраструктурних проєктів.

Аналіз виконаних контрактів та спостереження

Попри гостру критику, певний прогрес все ж таки спостерігається. Незалежні аналітичні організації проводили моніторинг укладених контрактів і встановили, що частина коштів всередину 2026 року все-таки рухається. Однак темп цього руху значно повільніший за те, що вимагається умовами сезонності та постійних загроз енергетичній безпеці столиці.

Основні етапи, що були реалізовані:

• Закупівля обладнання для теплопостачальних станцій
• Замовлення резервних генеруючих потужностей
• Поточний ремонт критичної інфраструктури
• Розроблення проєктної документації для наступних фаз

Що потрібно змінити для прискорення

Для того щоб повернути проєкт у русло, потрібні комплексні заходи на кількох рівнях управління:

На рівні міської влади:

• Запровадження регулярних, детальних публічних звітів про видатки
• Створення незалежних комісій для контролю за цільовим використанням бюджету
• Прискорення процесів затвердження проєктів і контрактів
• Чітка розподіл відповідальності та механізми захисту чиновників від необґрунтованих звинувачень

На рівні центрального урядку:

• Повернення до домовлених умов фінансування
• Надання чітких гарантій щодо розміру та графіка державних видатків
• Запровадження судових гарантій для посадовців, які добросовісно виконують свої обов'язки
• Спрощення дозвільних процедур під час воєнного стану

Висновки та перспективи

План стійкості Києва — це необхідна та важливий документ, спрямований на захист мешканців столиці та забезпечення її енергетичної незалежності. Однак його реалізація натрапляє на серйозні перешкоди, пов'язані не стільки з фінансуванням, скільки з організаційними, управлінськими та психологічними факторами.

Вирішення проблеми потребує синхронізації дій місцевої та центральної влади, запровадження механізмів прозорості та захисту добросовісних чиновників від переслідування. Тільки за умови комплексного підходу та вирішальної політичної волі місто зможе прискорити модернізацію своєї критичної інфраструктури і забезпечити безпеку та комфорт для мільйонів киян.

Час для дій — це не майбутнє, це сьогодення. Кожен місяць затримки знижує темпи підготовки столиці до потенційних викликів і підвищує ризики для мешканців.